Денис Матвієнко
... Надвіртуоз, який легко скручує вісім піруетів, справжній мачо, що демонструє азартний натиск ... » Газета «День за Днем

Лауреат IV Міжнародного конкурсу артистів балету в Люксембурзі (Гран-прі, 1997)
Лауреат III Міжнародного конкурсу артистів балету ім. Рудольфа Нурієва в Будапешті (Гран-прі, 1998)
Лауреат III Міжнародного конкурсу сучасної та класичної хореографії (Золота медаль і приз Вацлава Ніжинського; Нагоя, Японія, 1999)
Лауреат Х Міжнародного Московського конкурсу артистів балету і хореографів (Гран-прі; Москва, 2005)
Приз «Душа танцю» в номінації «Зірка» (2008)
Нагороджений нагрудним знаком Міністерства культури Республіки Татарстан «За досягнення в культурі» (2009)

Народився в Дніпропетровську (Україна).
У 1997 році закінчив Київське державне хореографічне училище (клас Валерія Парсегова).
Ще студентом випускного курсу дебютував на сцені Національної опери України в балеті «Спляча красуня» в партії принца Дезіре.
Від 1997 до 2001 – соліст Національної опери України ім. Т.Г.Шевченка (Київ).
У 2001-2002 – соліст, у 2009-2012 – прем'єр Маріїнського театру.
У 2003-2007 – прем'єр Національної опери України. У 2007-2009 – прем'єр Михайлівського театру.
У 2011-2013 – художній керівник балетної трупи Національної опери України ім. Т.Г.Шевченка (Київ).
У 2013-2014 – запрошений соліст, від 2014 – прем'єр Маріїнського театру.
Як запрошений прем'єр виступав у Новому національному театрі Токіо (2002), Великому театрі Росії (від 2005 року), міланському театрі Ла Скала (від 2007 року), Паризькій опері (від 2007 року).
Репертуар у Маріїнському театрі:
«Сильфіда» (Джеймс) – хореографія Августа Бурнонвіля в редакції Ельзи-Маріанни фон Розен;
«Жизель» (граф Альберт) – хореографія Жана Кораллі, Жюля Перро, Маріуса Петіпа;
«Баядерка» (Солор) – хореографія Маріуса Петіпа, редакція Володимира Пономарьова і Вахтанга Чабукіані;
«Лебедине озеро» (Зігфрід) – хореографія Маріуса Петіпа та Льва Іванова в редакції Костянтина Сергєєва;
«Спляча красуня» (принц Дезіре) – хореографія Маріуса Петіпа в редакції Костянтина Сергєєва;
«Корсар» (Алі) – постановка Петра Гусєва на основі композиції й хореографії Маріуса Петіпа;
«Дон Кіхот» (Базіль) – хореографія Олександра Горського за мотивами вистави Маріуса Петіпа;
балети Джорджа Баланчина «Коштовності» («Смарагди»), «Тема з варіаціями», Симфонія до мажор (I. Allegro vivo), «Тарантела»;
«Ромео і Джульєтта» (Ромео) – хореографія Леоніда Лавровського;
«Шурале» (Алі-Батир) – хореографія Леоніда Якобсона;
«Кармен-сюїта» (Тореро) – хореографія Альберто Алонсо;
«Уночі» – хореографія Джерома Роббінса;
«Етюди» – хореографія Харальда Ландера;
Grand pas classique – хореографія Віктора Гзовського;
балети Олексія Ратманського «Попелюшка» (Принц), «Коник-Горбоконик» (Іван-дурень);
«Там, де висять золоті вишні» – хореографія Вільяма Форсайта;
«Ундіна» (Маттео) – хореографія П'єра Лакотт;
Without – хореографія Бенжаміна Мільп'є.

Перший виконавець партії Алі-Батира в поновленні балету Леоніда Якобсона «Шурале» (2009).

Також у репертуарі:
«Корсар» (Конрад), «Лускунчик» (Принц), «Марна пересторога» (Колен), «Раймонда» (Жан де Брієн), «Дон Кіхот» (Базіль) – хореографія Рудольфа Нурієва; «Шопеніана» – хореографія Михайла Фокіна; «Блудний син» (Блудний син) – хореографія Джорджа Баланчина; «Кармен-сюїта» (Хозе) – хореографія Альберто Алонсо; «Ромео і Джульєтта» (Ромео), «Манон» (Де Гріє) – хореографія Кеннета Макміллана; «Три мушкетери» (Д'Артаньян), «Дама з камеліями» (Арман) – хореографія Асами Макі; «Золотий вік» (Борис), «Спартак» (Спартак) – хореографія Юрія Григоровича; «Спартак» (Спартак) – хореографія Георгія Ковтуна; «Radio&Джульєтта» – хореографія Едварда Клюга; Адажіо з балету «Пруст, або Перебої серця» – хореографія Ролана Петі.