Cтартував другий постановочний період балету THE GREAT GATSBY
09.09.2014

Cтартував другий постановочний період балету THE GREAT GATSBY. Сьогодні до балетного залу повернулися артисти кордебалету. Солісти ж візьмуться до роботи наступного тижня. 
Напередодні завершального етапу ми вирішили поділитися з вами цікавими деталями. Яким був перший постановочний період, згадувала Анна Ставіченко.

Постановка балету THE GREAT GATSBY для багатьох артистів кордебалету стала серйозним випробуванням. Можливо, одним із найбільш важливих у житті, особливо професійному. Своєрідним тестом на витримку, відкритість до чогось кардинально нового, божевільну працездатність і віру у свої сили. Лише місяць тому вони прийшли на кастинг. Показали все, на що здатні, і пройшли жорсткий відбір журі на чолі з Оленою Матвієнко, Денисом Матвієнком і Дуайтом Роденом. Відтоді їх пригода під назвою «Великий Гетсбі» тільки почалася ... 

Уже під час першої репетиції стало зрозуміло, що на вході до одиного з репетиційних залів Будинку вчителя юним танцівникам доведеться залишити все, що вони знали про балет. Цей буде інакшим. Зовсім. Потрібно буде навчитися звично тягнути носок, а вже через секунду легко і з витонченістю реалізовувати акробатичні трюки. Танцювати й робити сальто в капелюсі борсаліно і, звичайно ж, не втрачати його при цьому. Рухатися не тільки під мелодію, але й під імітацію шуму машин, не шукаючи в музиці орієнтирів у вигляді стандартних музичних конструкцій на 4 або 8 тактів. Робити найскладніші піруети та підтримки й так само віртуозно виконувати елементи родом із брейк-дансу. Але головна складність у тому, щоб танцювати це все на єдиному диханні, немовбито класична хореографія, контемп, хіп-​​хоп і всі балетні діалекти ніколи не розкладалися на окремі складові, а завжди були і є однією мовою, якою говорять про красу і силу людського тіла за допомогою руху. 
Хореографія Дуайта Родена виявила несподівані плюси й мінуси в професійній підготовці хлопців. Здавалося б, танцівникам із класичною школою мало б вестися набагато легше. Адже вони звичні до багатогодинних репетицій, швидкого запам'ятовування постановочних комбінацій, і та сама легендарна «балетна спина» у них, здається, від народження. Але в сучасній хореографії немає нічого звичного, цим вона така складна і цим же вона неймовірно захоплює. Тому хлопці-самоучки часто виявлялися більш сприйнятливими до нової пластики Дуайта Родена: їм не треба було перебудовуватися, долати конфлікт між установками «мене вчили по-іншому» і «людям не потрібна ідеальна комбінація, людям потрібна емоція» або «розслаб руки». До речі, саме за руками було особливо помітно, хто вже майже повністю подолав цю внутрішню напруженість. Гнучкі, не затиснуті руки велемовно скажуть про справжню свободу в танці. 

Що вимагало колосальних зусиль і від танцівників з класичною освітою, і від їхніх колег, які освоїли ази балетного мистецтва самостійно, так це робота в тому шаленому темпі, який доводилося витримувати під час постановки «Великого Гетсбі». Тут необхідно мати не тільки досконале тіло, а й видатну пам'ять. Щодня протягом шести годин у репетиційній залі створювалося щось абсолютно нове. Про те, як у результаті виглядатиме той чи інший епізод, ще за пару годин до репетиції міг не знати навіть сам постановник. Ідеї ​​народжувалися і змінювалися тут і зараз. Дуайт Роден щось показував і пояснював своїм асистентам, а ті з дивовижною точністю «перекладали» ці думки-жести танцівникам – і так з'являвся новий балетний малюнок, який потрібно було моментально запам'ятати й відтворити. Іноді цей малюнок виявлявся занадто складним, і про якісь елементи доводилося забути відразу, а іноді танцівники демонстрували готовність іти далі, і тоді до постановки впліталися фрагменти, від технічної сміливості яких перехоплює подих.

Далі буде ...