Підсумки першого репетиційного періоду THE GREAT GATSBY Ballet
15.08.2014

15 серпня добіг кінця перший постановчий період THE GREAT GATSBY Ballet. Другий етап розпочнеться все зовсім скоро - у вересні. Своїми враженнями від роботи поділився режисер-постановник балету - Дуайт Роден. 

Ганна Ставиченко записала цю бесіду спеціально для gatsbyballet.com

Під час нашої бесіди знаменитий американський хореограф і творець балетної трупи Complexions Дуйат Роден часто вживає слово open –  «відкритий». Схоже, воно чудово характеризує його. Тут, у Києві Роден уже протягом кількох тижнів працює з українськими танцівниками над своєю постановкою балету «Великий Гетсбі», головну роль у якому виконає Денис Матвієнко. Репетиції тривають по 6 годин щодня, але Роден пожертвував недільним ранкоом, щоб розповісти про підготовку балету, пожартувати, обговорити українських дівчат і поміркувати про сьогодення й майбутнє сучасної хореографії.

Дуайт, якою ви бачите історію Джея Гетсбі?

Для мене це, перш за все, історія про самотність. Про людину, яка не є тою, якою його бачать оточуючі, якою він показує себе людям. Так, у нього є гроші, сила, влада, але все це ніби осторонь від його справжнього життя. Гетсбі на перший погляд бере все від життя, але насправді це зовсім не те, чого б йому хотілося. Він нещасливий, будучи тим, ким він дійсно є. Про це моя постановка.

Серед танцівників, відібраних на кастингу, є хлопці і з класичною базою, і самоучки. У чому специфіка роботи з тими й іншими? Чи правда, що класична освіта часто заважає пристосуватися до сучасної хореографії?

На мій погляд, перевага роботи з молодими й менш досвідченими танцівниками у їх більшій відкритості. У них ще немає остаточно сформованої власної думки про танець, тому вони більш сприйнятливі до того, що я можу їм запропонувати. Вони просто мовчки роблять те, що я їм кажу (сміється). Більш досвідчені танцівники заходять в репетиційний зал уже зі своєю думкою. І часом дуже важко змусити їх мінятися.

Чи не здається вам, що дівчатам під час репетицій складніше вийти за межі? Із чим це пов'язано?

Я думаю, дівчата бояться бути провокаційними. Це п'єса про жінок, а не про маленьких дівчаток. Як і всі персонажі «Великого Гетсбі», жінки тут дуже сильні, їх образи в чомусь бунтарські. Можливо, дівчата більш сором'язливі. Не знаю, чи пов'язано це в Україні з культурними особливостями: ніяк не можу сказати, що українські жінки не дозволяють собі виглядати провокаційно. Я ж бачу їх на вулицях: високі підбори, міні-спідниці –  та кожна з них виглядає, як модель! Може, танцівниці, з якими я працюю, просто ще дуже молоді, вони поки не звикли рухатися, як жінки, виявляти через жест свою жіночу сутність. Адже в класичному балеті це не завжди обов'язково. Для цього є інші жанри, наприклад, бурлеск, де жінка повинна бути сексуальною, сильною, непокірною. Ми зараз робимо все можливе, щоб дівчата в «Гетсбі» розкрилися повністю.

Чи є серед танцівників, із якими ви працюєте в Києві, ті, кого ви згодом хотіли б запросити до свєї трупи?

Так. Не буду називати імен, але є хлопці, які мені дійсно подобаються.

На репетиціях помітно, що деякі епізоди народжуються прямо в процесі роботи. У ваших постановках завжди так багато місця відводиться імпровізації чи це пов'язано з тим, що перед вами незнайомі танцівники й ви не знаєте всіх їхніх можливостей?

У мене є заготовки, з якими я приїхав в Україну, але мені цікаво створювати остаточну версію постановки прямо в залі. Це і є мій підхід. «Гетсбі» –  оригінальний балетний спектакль, якого не існувало раніше, тому робота над ним виглядає як постійне відкриття чогось нового. Я думаю, дуже важливо бути спонтанним, імпровізувати, творити безпосередньо під час репетицій. Так, це виклик для мене, для танцівників, це наш взаємний виклик. Але мені він дуже подобається.

Як відрізняються вимоги до зовнішності балерин в США і в Україні? Я знаю, що деяких українських танцівниць ви зараз просите сісти на дієту, при цьому далеко не всі дівчата з вашої трупи відповідають традиційним уявленням про те, як має виглядати тіло балерини.

Танцівники Complexions мають справу переважно з сучасною хореографією, хоч у них є класична база. А сучасна хореографія допускає більше свободи, у тому числі й у зовнішньому вигляді балерин. Наприклад, у моїй трупі танцює дівчина зросту за 180 сантиметрів. В іншої танцівниці дуже розвинені м'язи, тому вона виглядає досить щільною, як для балерини. Справа ще й у тому, що в Америку балет прийшов набагато пізніше. У нас немає таких потужних балетних традицій, як у Росії і в Україні та пов'язаного з ними образу ідеальної балерини з дуже конкретними параметрами. Звідси й різниця в підходах. Особисто мені подобаються дуже різні тіла, і в Complexions я не прагну до того, щоб усі виглядали однаково.

А чи можна за зовнішнім виглядом визначити, до якої школи належить балерина?

Практично ні. Але багато що стає зрозумілим з того, як балерина стає на пуанти або виконує вправи біля станка. Тут уже відразу бачиш представниць української або російської школи, навіть якщо освіту вони отримували в США, але в російських балетних традиціях. У моїй трупі є така танцівниця, одна з моїх улюблениць. У неї російська школа, хоч вона вчилася в Америці, і вона надзвичайно сильна. І це незважаючи на те, що її навряд чи взяли б у трупу Маріїнського або Великого, за їх вимогами в неї не балетне тіло.

Відомо, що, наприклад, Баланчин не розпочинав працювати над балетом, поки не «бачив» музику. А як це відбувається у вас? Впливаєте ви на написання музики Костянтином Меладзе?

Ми з Костянтином працюємо практично паралельно. Іноді в мене вже готові фрагменти постановки, до яких ще не написана музика, тоді я просто даю Костянтину ритм, розповідаю, як я бачу цей епізод –  і він створює музику. Так було вже дуже багато разів. А буває, і це найважча робота, що Костянтин відправляє мені частину партитури, і я вношу в неї свої правки, прошу щось переробити, іноді по п'ять-шість разів. Наприклад, так було зі сценою в кублі: у нас було різне бачення цієї ситуації і потрібен був час, щоб ми прийшли до єдиного рішення. Зате в музику до сцени вечірки я вніс всього одну правку: вона виявилася ідеальною. Загалом мені дуже подобається працювати в такому форматі, коли музика створюється спеціально для постановки і я взаємодію з композитором. Це найкращий шлях для постановника. Я працюю так досить часто, але хотілося б ще частіше: в Америці працювати з «живим» композитором –  це дорого. Через це написати нову музику для твого балету далеко не завжди можливо. Моєю першою постановкою, над якою я працював таким чином, була робота для Діани Вишньової та Маріїнського театру (одноактний балет «Повороти любові» для проекту «Діана Вишньова: Краса в русі» –  А. С.). Композитором був Девід Розенблат: ми створили оригінальну партитуру для цього балету, і я був дуже задоволений цією співпрацею. Хотілося б повторювати подібне частіше.

Як ви думаєте, ваша хореографія впливає на розвиток сучасного балету?

Амбіційне питання. Але моя відповідь: так, упливає. Я це бачу. Багато постановників Америки і, напевно, не тільки тут переймають елементи моєї хореографії і сам мій підхід. У 1994 році, коли я заснував Complexions, це було дійсно новим словом для США. Далеко не всі розуміли мої постановки, вони викликали питання й подив. Але з часом це змінилося, у мене з'явилися послідовники. Люди часто думають, що я у своїй роботі роблю щось нове. Але я просто не дивлюся на танець як на окремі складові –  класичний балет, сучасна хореографія, джаз, хіп-​​хоп і так далі. Я дивлюся на танець як на цілісність. Ви повинні мати сильну класичну базу, володіти "мовою" балету як музикант володіє нотною грамотою –  бачите, у деяких питаннях я дотримуюся традиційних поглядів. Але я вірю в змішування стилів, жанрів, технік, весь світ неоднорідний, і це добре та красиво. Подивіться на мене, у самій моїй зовнішності виражені риси різних національностей. Знову змішування! Те, що я роблю своєю роботою –  керівництвом своєю трупою, постановками на кшталт «Гетсбі» – це намагаюся показати світові, що всі ми схожі, що ми можемо об'єднатися на перетині мистецтва, емоцій, танцю, музики. Я вірю в це єднання, і це одна з причин, через яку я 20 років тому заснував Complexions.

Я знаю, що ви зараз живете недалеко від Майдану. Ця обстановка якось впливає на вас? Чи відчуваєте ви, що мистецтво в такий час набуває особливого значення?

Я думаю, справжня краса проекту «Великий Гетсбі» у його інтернаціональності. Американський хореограф, український композитор, танцівники з України, Росії та США, майбутні гастролі в різних країнах. Цей балет продемонструє, що світ багатогранний, у ньому багато різних станів, і я сподіваюся, що для людей, які прийдуть на наш спектакль, це буде маленькою двогодинною відпусткою, подорожжю в країну фантазії, після якої вони повернуться додому.

 

Photos by Igor Chursin